«Смотрящі» для Києва – як усе починалося

Стрімке падіння чергового Дениса Комарницького, що був "смотрящим" за столицею та втік з України, призвело до якогось хаосу в Києві. Після цього НАБУ пригрозило подати його в розшук як голову угруповання, яке розкрадало місто.

Фото: колаж порталу "Коментарі"

Зокрема, голова Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко вирішив підпорядкувати собі всі департаменти КМДА на основі указу президента України. Згідно з документом, на початку повномасштабної війни були розпущені всі МДА, а на їх місці були створені військові адміністрації. Обраний киянами мер Віталій Кличко, котрий поринув у корупційні скандали, з цим не згоден.

"Коментарі" вирішили розібратися, що означає для столиці такий неформальний та тіньовий інститут як "смотрящий" — з чого все почалося, як розвивалося, чому він важливий і що чекає на Київ далі.

Смотрящий — хто це і навіщо потрібен

Сам термін "смотрящий", що настільки прижився в Києві та Україні останніми роками, вийшов із кримінального середовища. З-поміж осіб, які дотримувалися так званих "воровських понять", обирали людину, відповідальну за збір коштів, вирішення конфліктів та контроль ситуації на певній території.

Якщо до 1990-х років ця людина здійснювала свою владу та повноваження лише у тіньовій галузі життя — серед карних злочинців, то після здобуття Україною незалежності та криміналізації суспільства, її повноваження стали все частіше поширюватись і на повсякденне життя звичайних людей.

Проте, до початку 2000-х років Київ не знав такого поняття як "смотрящий" від криміналу – розмір міста, кількість різних ОЗУ не дозволяла зайняти це місце комусь одному. А вплив "ворів у законі" в Україні традиційно був невеликим, оскільки на постійній основі в країні їх проживало близько двох десятків людей.

Не дивно, що з 1993-го в Києві існував так званий "клуб семи", куди входили 7 найвпливовіших кримінальних авторитетів тих років – Віктор Авдишев (Авдиш), Володимир Кисель (Дід), Ігор Фадєєв (Москва), Борис Савлохов (Солоха), Валерій Прищик (Фашист) та "Ткач". Саме вони намагалися стежити за "порядком" у столиці, здійснюючи колективне управління його тіньовим життям.

Свого "смотрящого" від ворів Київ отримав лише після 2000-го, коли "коронували" уродженця Донецької області Сергія Мамедова, він же "Мамед", саме він і став "відповідальним" за столицю від світу криміналу. Після його смерті від раку 2011-го, місце "смотрящого" 2013-го посів уродженець Львівської області Андрій Недзельський (Недєля чи Львівський).

2019-го року Андрія Недзельського нібито позбавили статусу "вора в законі" та побили. Однак у 2020-му році в ході обшуку у нього вдома знайшли 400 тисяч доларів, які правоохоронці назвали "общаком" (спільною касою), що свідчило про виконання ним повноважень  "смотрящого". Як би там не було, того ж року "вор у законі" залишив Україну і зараз проходить підозрюваним у низці справ, одна з них – у справі про вбивство 2009 року, навіть направлена до суду.

До Революції Гідності "смотрящого" у Києві не було – вистачало Леоніда Черновецького

Але все ж таки тепер термін "смотрящого" у столиці більше асоціюється не з якимось кримінальним авторитетом чи "вором у законі", а з цілком респектабельною людиною – бізнесменом, чиновником чи депутатом тієї ж Київміськради. Як так сталося?

Імовірною відповіддю на це питання є повна влада глави столиці, яка здійснювалася ним особисто чи через заступників, які перебували у повній залежності від мера. Таке пояснення журналістам порталу "Коментарі" дали наші джерела, зазначаючи, що мери столиці колишніх часів обходилися без комунікаторів.

Втім, різні "підводні" течії, безперечно, існували і в ті часи. Так, у 2002-2003 роках існував конфлікт між тодішнім головою Києва Олександром Омельченком та головою Адміністрації президента Леоніда Кучми, підозрюваним у держзраді, Віктором Медведчуком. Як писали ЗМІ, саме останній нібито стояв за спробами відправити столичного голову на пенсію після досягнення ним 65-річного віку та неможливості поєднання ним постів мера та голови КМДА.

Ймовірно, це було відгомоном боротьби між мером і так званою "київською сімкою" — зборами великих бізнесменів, серед яких у 1990-х були Віктор Медведчук та Валентин Згурський. Останній за часів СРСР протягом 11 років керував Київським міськвиконкомом, структурою, з якої 1995-го року і з'явилася Київська міська державна адміністрація.

На новий рівень питання про "смотрящого" виросло після зміни мера столиці, яким у 2006-му році став Леонід Черновецький, який обіймав цю посаду до 2012 року, перемігши і на других виборах у 2010-му. Саме за нього столична влада отримала сумнівну "славу" розсадника корупції. При цьому із ключових фігур так ніхто й не був покараний.

Саме під час перебування Леоніда Черновецького зросли основні корупційні схеми, які успішно використовуються досі, наприклад, так звана "туалетна". По ній можна взяти в оренду або просто самовільно побудувати ту саму вбиральню, а потім через суд узаконити її та отримати для "обслуговування" об'єкта землю, іноді достатню для будівництва багатоквартирного будинку.

Лише землі із фонду столиці було виведено близько 3000 гектарів, а ще продаж понад 350 об'єктів нерухомості, що належала Київській територіальній громаді, та "інвестиції" під пільги від міста та відкати потрібним людям. Усі ці схеми докладно описувалися у ЗМІ.

Як писали "Коментарі", дуже багато колишніх подвижників Леоніда Черновецького, які допомагали керувати, а за версією ЗМІ та правоохоронців, розкрадати, столицю, залишилися при справах, а дехто навіть дуже добре "піднявся".

Так, екссекретар міськради часів Черновецького Олесь Довгий успішно відбився від звинувачень Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в незаконній передачі землі. Власне, за даними ЗМІ у "молодій команді" Леоніда Черновецького, він і відповідав за правильне голосування депутатів із земельних питань. У 2014-му та 2019-му роках двічі обирався народним депутатом України і в особливих скандалах останні роки помічений не був.

Ексзять Леоніда Черновецького В'ячеслав Супруненко вважався куратором такого важливого спрямування як інвестиції, а також приватизація та відчуження у приватну власність муніципального майна. Зараз активно займається столичною нерухомістю та страхуванням.

Але куди більше "піднялися" дві інші люди – Вадим Столар та Денис Комарницький.

Ера Столара та Дениса Комарницького – вже позаду, але вона була

Під час перебування мером Леоніда Черновецького Вадим Столар та Денис Комарницький не були особливо на слуху, можливо тому, що свого часу проходили у кримінальних справах. Так, Столара звинувачували в причетності до гучної і до кінця не розслідуваної афери будівельної піраміди "Еліта-центр", під час якої постраждали 1759 киян, у яких організатор фірми Олексій Волконський/Шахов викрав близько 400 мільйонів гривень. Останній був вхожий у родину Черновецького і добре знайомий із його сином Степаном.

Денис Комарницький, будучи головою фракції Блоку Леоніда Черновецького в Київміськраді, відповідав за "правильне" голосування депутатів з ключових питань – землі, відчуження з комунальної власності пакету компанії "Київміськбуд" та інших комунальних активів. Причому робив він це так активно, що навіть напав на адвоката Івана Гранцева, відібравши у нього документи разом із вищезазначеним В'ячеславом Супруненком, за що отримав 2 роки умовно.

Першим “удачу за хвіст” схопив Вадим Столар, зайнявшись будівельним бізнесом, який у 2015-му як нардеп від "Євросолідарності" став куратором столиці. На цьому ґрунті він швидко зійшовся з міським головою Віталієм Кличком, і останній із Вадимом Столаром літали на відпочинок в одному літаку, а їхніми сусідами були інші одіозні будівельні бізнесмени, такі як недавній народний депутат Максим Микитась. Останнього, до речі, теж називали "смотрящим" за столицею, щоправда, його ім'я було далеко не першим.

Вадим Столар вважався у Києві фігурою №1, на що звертали увагу навіть європейські ЗМІ, аж до зміни президента в Україні, після чого його вплив став падати.

Так, у 2019 році перший голова Офісу президента України Андрій Богдан відкрито заявив про наявність у Києві "дивлячих", які все вирішують за мера і якого він особисто 6 разів просив відмовитися від цього "інституту". Недоброзичливці Богдана стверджували, що він нібито хотів просто поставити свого "смотрящого" в особі забудовника Андрія Вавриша але все змінило звільнення першого в лютому 2020-го.

Водночас уже восени 2019-го прозвучали прізвища двох нових "смотрящих" за столицею – нардепа Ігоря Тищенка та Дениса Комарницького, і фігура другого стала широко відомою вже влітку 2020-го. Тоді проект Bihus.info з посиланням на документи, передані нардепом Гео Леросом, і свої джерела стверджував, що "смотрящим" за столицею став саме Денис Комарницький.

Сайт "Апостроф" називав Дениса Комарницького креатурою голови ОПУ Андрія Єрмака, тоді як за Андрія Богдана у майбутнього "смотрящого" в офісі був обшук. А деякі ЗМІ називали серед "смотрящих" Максима Микитася.

Як писали "Коментарі", фігура Дениса Комарницького, як нового "смотрящого" за столицею, спливла восени 2019-го і була, якщо і не призначена з Офісу президента України, то, як мінімум, узгоджена з ним.

Влітку 2020-го року Денис Комарницький опинився під ударом нардепа Гео Лероса, який на той час активно атакував голову ОПУ Андрія Єрмака, що опосередковано могло говорити про те, що "тіньовий господар" столиці цілком влаштовував Офіс президента.

У зв'язку з цим стрімке падіння Дениса Комарницького від "смотрящого" до підозрюваного у справі тих самих "туалетних схем" часів Леоніда Черновецького після публікації прослуховування НАБУ все тим же Bihus.info здається дивним.

Як саме це сталося, чому, а головне, хто може стати наступним на цьому складному, небезпечному, але такому "грошовому" посту, читайте у другій частині нашого циклу.